У 2010-му кардинальних змін у житловому господарстві міста не відбулося, але він запам‘ятається кардинальною зміною гасел. Наприклад, політика держави повернулася обличчям до тих, хто збирається створювати ОСББ. Навіть план був оголошений: до 2015-го – 70 % житлового фонду передати на управління співвласникам. Цього року почали виділяти гроші на ремонти таких будинків.
   Нічого не роблять, але гроші беруть. Про ЖЕКи іншого вже не кажуть, тим більше не чекають на якісні послуги та ще в повному обсязі. Експлуатаційні організації в западні: з одного боку – надбудова: районним арештантам досі винні.
   Анжеліка Пилипенко, депутат Дніпропетровської міськради: «КП ЖРЭПы районов – это мертвые структуры, в которых есть управленческий аппарат, который сидит на долгах. Для того чтобы их содержать, каждый ЖЭК района должен перечислять от 5 до 10 тыс. грн. ежемесячно на их расчетный счет. Они оттягивают на себя эти деньги из каждого ЖЭКа ежемесячно».
    З іншого боку, непримиренні неплатники: за які – такі послуги, що їх ніхто не бачив, треба платити? Та й арифметика самих ЖЕКівських розрахунків дивна: тільки на податки і зарплату – 70 % усіх надходжень.
    Микола Каракащ, начальник КЖЕП-50: «Приблизительно от одной гривни 30 копеек идет на ремонты, остальное – налоги, НДС, Пенсионный фонд, налог на землю, зарплата».
    Ремонтувати дахи, ліфти, комунікації, може, і є кому, та нема за що – вічна проблема. У 2010-му замість тридцяти мільйонів гривень на підтримку житлового фонду з міського бюджету виділили тільки половину. Звітували, що відремонтували більше півсотні дахів, два десятки ліфтів, але трьох нещасних підйомників так і не замінили.
    Микола Кагіян, начальник управління житлового господарства міської ради: «Эта сумма составляет 6 % от потребности, если это брать по кровлям. Хуже, конечно, по лифтам. По плану у нас было 3 лифта. Мы выполняем работы по этим трем лифтам, но финансирование только 30 % на эти 3 лифта».
    Як вибратися з того системного капкана? Деякі сміливці без особливого запрошення пішли в ОСББ. Мовляв, гірше точно вже не буде.
    Алла Зимон, голова правління ОСББ «Нотіс»: «Это единственный выход спасти свой собственный дом, свою собственную квартиру».
    З вогню та в полум‘я. Об‘єднання співвласників «Нотіс» створене на початку цього року. Жодної копійки на ремонт будинку ОСББ не отримало, проте, як і решта, пережило справжню війну з монополістами – надавачами послуг. Перші місяці за електроенергію, наприклад, довелось сплачувати за незрозумілим штрафним тарифом, аби світло не відрубали взагалі.
    Алла Зимон, голова правління ОСББ «Нотіс»: «Мы не дали отключить. Я считаю, что это давят ОСМД. Нам тогда насчитали 2700 в месяц за электроэнергию безучетную».
    Зараз за будинковими лічильниками сплачують не більше 300 гривень на місяць, але то тимчасове перемир‘я. На черзі – війна з водоканалом – ще один монстр, який три шкури дере.
    Павло Хобот, громадський діяч: «Проблемы с водоканалом как были, так они и остаются. Лицевые счета не выдают. Более того, пытаются влиять и заставлять подписывать общий договор. Манипулирование – отключим воду – остается».
   Анжеліка Пилипенко, депутат Дніпропетровської міськради: «Водоканал практиковал же это в десятом году. Приходят, отключают от водоснабжения, ставят какую-то колонку во дворе, и с 12 этажа какая-нибудь бабушка, которая усердно платит, должна тащить себе воду наверх. Проблема коллегиальной ответственности в этой ситуации – она недопустима. Мы сейчас планируем инициировать решение, которое обязывало б водоканал лицевые счета с каждым жителем заключать».
    Про реформу житлово-комунального господарства, у тому числі створення ОСББ, заявляють вже більше 10 років. Але правила гри, принаймні на місцевому рівні, не прописані досі. Процес розподілу кварталів, аби визначитися з прибудинковою територією, навіть не починався.
    Алла Зимон, голова правління ОСББ «Нотіс»: «План земельного участка мы вообще не получили. Я заплатила за то, чтобы только платить налог, 2 тысячи, чтобы мне посчитали, сколько я должна платить налог».
    Держава вирішила нарешті віддати мешканцям те, що за законом жителям вже належить – приватизовані квартири разом з будинком. Це, безперечно, надихає – кажуть експерти. 2011-го, за планом, у Дніпропетровську має бути створено 200 ОСББ. Але за останні 3 роки на це наважилися жителі лише 43 домів. Тепер заманюватимуть пряником: обіцяють за рахунок місцевого бюджету капітальні ремонти. Та чи стане солодким той пряник для всіх?..
    Анжеліка Пилипенко, депутат Дніпропетровської міськради: «Жилищное управление запросило 2 млн. гривень на 100 ОСМД в 2011 году. Не надо быть великим математиком: получается 20 тысяч на один дом. За 20 тысяч ничего не сделаешь. Какой там капремонт?!»
     Микола Кагіян, начальник управління житлового господарства міської ради: «Все капитальные ремонты, которые мы будем делать, будут целенаправленно на создание ОСМД. Если задача стоит 200 домов, то я скажу, что нереальная цифра. Потому что и финансирование надо под это дело. Если делать, то это делать 10-20 домов, чтобы люди не боялись. Но это надо сделать их полностью, начиная с кровель, с фасадов, с лифтов. Тогда люди увидели и сказали: да, мы будем содержать свой дом».

    Спонсорувати створення ОСББ, втім, обіцяє і держава. Але окрім фінансової підтримки, вважають експерти, необхідна агітаційна та просвітницька робота. Бо одні мешканці побоюються відповідальності за будинок і труднощів, що будуть на шляху. Це, до речі, і не дивує . Інші – зі інерцією досі сподіваються на воскресіння мертвої радянської системи ЖКГ. Але, ймовірніше, дива вже не буде.

Наталя Світлова