19 грудня – День Святого Миколая. У Самарському пустинному Свято-Миколаївському чоловічому монастирі це свято відзначають по-особливому, адже Миколай – їхній покровитель. Обителі понад 400 років. Її шанували козаки та звали Запорізькою Палестиною. Чим живе монастир сьогодні та як готується до свята?
   Свято-Миколаївський чоловічий монастир розташований у Новомосковському районі. Далеко від міської метушні він живе за іншими законами. Тут кожен має чіткі обов’язки та покірно їх виконує. Сюди приїздять, аби лікувати душу і отримати благословення від цілителя отця Федора. В обителі багато розказують про силу його молитви та чудеса одужання людей. Послушник Олександр, колишній військовий, походить з родини даурських козаків, до монастиря прийшов замолювати гріхи. Чоловік каже, що тут взагалі особливі місця – навіть вода з річки Самари вважається святою.
   Олександр, послушник: «Первое впечатление, когда я пришел на святую землю, – успокоение как моральное, так и физическое. После ранения рука не поднималась вверх вертикально, от святой водички могу теперь это делать, мне это помогло».
   Як самостійна інституція монастир існує з двотисячного року. З ранку до вечора ченці проводять у служіннях. Послушники монастиря пораються по господарству, працюють у невеличкій конюшні, корівнику та свинарнику, де, до речі, зовсім маленькі поросятка. Хоча обитель чоловіча, тут є кілька жінок: парафіянки та послушниці. Вони допомагають ченцям: шиють одежу, готують обіди та прибирають. Інна працює в обителі вже два тижні. Робота в зимовий період не з легких, та жінка не скаржиться. Про скит дізналася з наукової праці Дмитра Яворницького. І так зацікавилася історією, що спеціально приїхала з Одеси відвідати Самарський монастир.
   Інна, послушниця: «Я, когда приехала на такси, договорилась, что такси заберет меня через 2 часа. Мне показали монастырь и рассказали об этом монастыре, и провожали меня, как родную. У меня даже таксист спросил: у Вас здесь есть родня? И вот так получилось, что у меня здесь есть родня».
   Зараз у монастирі триває реконструкція. На пожертви благодійників монахи відновлюють один з чотирьох храмів – Свято-Преображенський собор. У лютому планується розпочати розпис стін. Однак коштів не вистачає.
   Отець Досифей, намісник Свято-Миколаївського чоловічого монастиря: «Мы будем очень рады и благодарны, и молиться за тех людей, которые вносят свои посильные пожертвования. У нас заведена книга святой добродетели: в нее вносятся имена и фамилии тех, которые действительно весомо смогли вложить финансовую помощь».
     За церковним календарем у зимові місяці багато свят, але до Дня Святого Миколая ченці готуються з особливою любов’ю. Та попереджають, що свято Миколая католицьке і православне значно відрізняються один від одного. Православним не слід забувати про піст, який триватиме до Різдва.
    Отець Валерій: «Желательно правильно праздновать этот праздник. Не превращать его в какой-то мирской европейский такой праздник. Подарки – это хорошо, но прежде всего молитва за детей должна быть, детей – за родителей, а потом уже все остальное».
   Отець Досифей, намісник Свято-Миколаївського чоловічого монастиря: «Необходимо, конечно, иметь ввиду, что среди нас есть молодое поколение, которое нуждается в просвещении. И потому я думаю, что самое главное, может быть, – не сладкая конфета, а житие святителя Николая-чудотворца – это книга, это рассказ священника».
    Пані Валентина вже багато років допомагає у Самарській обителі. Пригадуючи старі часи, жінка повідала, що у день Святого Миколая маленькі даруночки та солодощі для дітей не складали у панчохи.
     Валентина, парафіянка: «Ні, ми не в башмачок, не в шкарпетку, ми просто так з-під подушечки – під подушечкою все ложимо, і вони всі шукають під подушечкою ті подаруночки. Ми радуємось і славимо Святого Миколая і його святий празник».

Тетяна Заєць