У Дніпропетровській області за минулий рік 225 горе – батьків позбавили прав. Серед основних причин – насилля в сім’ї та недбальство стосовно дітей. Тільки за сто шістдесят шостою статтею Кримінального кодексу – «Злісне невиконання обов`язків по догляду за дитиною» – на Дніпропетровщині порушено 50 карних справ. Це вдвічі більше, ніж у 2009.
   Украдене дитинство, а подекуди і життя. Саме так закінчуються історії багатьох дітей з неблагополучних родин. У Дніпродзержинську під Новий рік на міському звалищі знайшли тіло новонародженого хлопчика. Ані особи матері, ані причин такої жорстокості слідство поки що не встановило. Та й навряд чи вдасться. Швидше за все, жінка – з неблагополучних, отже не перебувала на обліку в жодній жіночій консультації та народжувала деінде. Двома місяцями раніше таку ж трагічну знахідку виявили у Павлограді.
    Людмила Дем’яненко, старший оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Павлограда: «На поселке РТС 05.11.2010 был обнаружен труп новорожденного ребенка женского пола без видимых телесных повреждений. Был замотан в пленку, также в полотенце, также в полиэтиленовую клеенку. В ходе проведения мероприятий было установлено, что действительно некая гражданка К., которая пояснила, что она была беременная, родила ребенка семимесячного, ребенок прожил 2-3 дня, после чего умер».
    Матуся ж, недовго думаючи, віднесла тіло до найближчого лісу, замотала в пакет та присипала піском. Виправдовує себе тим, що дитя було не зареєстроване, тому їй відмовили у похованні. Слідчі кажуть: тут криміналу немає. Дитина, мовляв, померла власною смертю. А про поховання у законі нічого не сказано. Жінки ж, які знайшли труп у лісі, у відвертому шоку. Такої знахідки жодна з них не могла уявити навіть у найстрашнішому сні.
    Людмила, свідок: «Находка, конечно, была ужасной, потому что казалось, что это просто пластмассовая кукла, завернутая в детские вещи. Я хочу вам сказать, что это может быть не единичный случай, понимаете. Копани она там на три лопаты штыковых поглубже, никто б никогда в жизни не узнал, где делся этот ребенок, и кто он вообще».
    Випадок у Павлограді не єдиний. Ще навесні городян сколихнула звістка, що у громадському туалеті парку Першого травня знайшли труп новонародженого хлопчика. Його чи то випадково, чи то навмисне мати впустила у вигрібну яму. Слідство у даному випадку теж у глухому куті. Хто ці жінки, що так недбало ставляться до своєї вагітності та власних малюків, невідомо.
    Валентина, свідок: «Может, те, что не хотят работать, или пьющие, наркоманы. Вот это только может быть. А другие – я не знаю, как можно своего ребенка бросить или закопать».
    Очевидно одне: це відверто неблагополучні сім’ї. І смерті немовлят – не єдине жахіття, що їх переслідує. Адже ті малюки, які виживають, віч-на-віч стикаються з батьківською недбалістю й насиллям. Часто-густо замість материнської турботи діти дістають лише лайку та стусани. У свої 7 Юрко відчув на собі, що таке бути небажаною дитиною. Голод, бійки та приниження – ось усе, чого він зазнав, живучи у сім’ї.
   Андрій Храпливий, прокурор Заводського району Дніпродзержинська 2008-2009 рр.: «Когда мы его осматривали, никто не мог подумать, что ему 7 лет. На вид это был ребенок – 2,5-3 года. Я такое не видел – только по ТВ, когда показывали концлагеря времен войны. Это был ребенок – реально кости и кожа».
    Сергій Лєщов, анестезіолог реанімації Дніпродзержинської дитячої лікарні №7: «Я такое вижу первый раз, и очень надеюсь, что в последний».
    Слідство покаже: Юрко їв лише недоїдки. Дорослі ж пиячили і не працювали. Співмешканець матері щойно вийшов з місць позбавлення волі. Напідпитку він часто принижував та бив хлопчика. Мати і гадки не мала заступатись.
   Андрій Храпливий, прокурор Заводського району Дніпродзержинська 2008-2009 рр.: «Мать в ходе допросов давала показания о том, что она хотела получить за данного ребенка пенсию по инвалидности, и она его всяческими методами делала инвалидом».
    Соціальні виплати – ще одна спокуса для таких матерів. Вони паразитують на власних чадах, зовсім не дбаючи про малечу. Таке батьківське недбальство та жорстокість спричинили не одну дитячу смерть. Корені понівеченого дитинства дуже глибокі. Тут і соціальне неблагополуччя вимираючих сіл, і формальна робота деяких чиновників, і байдужість оточуючих, які просто заплющують очі, проходячи повз чужу трагедію.
   Олександр Хитрик, головний лікар обласної дитячої клінічної лікарні: «Если вы их уже завели – детей, ради которых мы все и живем, и будущее им принадлежит, так почему же не срабатывает этот жесткий инстинкт самосохранения? Кенгуру и та кладет ребенка в свой мешок – ну, думает же она, что с ним может что-то случиться?! Так это ж кенгуру!»
  На щастя, історія Юрка закінчилась благополучно. Над ним взяла опіку медсестра з лікарні, де хлопчину лікували. У той час як люди, які б мали бути найріднішими та найдорожчими, поводилися далеко не по-батьківськи.

 Катерина Дорошевська, Ольга Волинська