Новорічні свята – це завжди казка. Одна з тих, хто створює казку своїми руками, – лялькова майстриня Марина Зиміна. У її творінь – людські обличчя. Їхні очі сумно дивляться на світ людей, наче його майбутнє для них – не загадка.
    Щодня художниця Марина Зиміна власноруч робить маленьке диво. Колись майстер театрального костюма, 8 років тому відкрила у собі досить незвичний талант – створювати ляльок з пластику. Її казкова історія почалась з відвідин Будинку художника у Москві. Там вона вперше побачила лялькових людей. Це, каже Марина Зиміна, було кохання з першого погляду.
    Марина Зиміна, лялькових справ майстер: «Это пришло сразу, озарение, как щелчок. Ты понимаешь, что это твое. Такие корни – они, наверное, идут из детства. Каждая девочка в детстве играла в пупсики, шила одежки, мечтала стать принцессой. В образах хотелось воплотить какую-то мечту».
   Кожна лялька майстрині – цілий витвір мистецтва. Свою першу роботу – «Володар метеликів» Марина Зиміна створювала 3 місяці. Кілька разів переробляла голову, руки, перешивала костюм, але не впадала у розпач. Та й зараз над кожною лялькою працює не менше 4 тижнів.
   Марина Зиміна, лялькових справ майстер: «Любая работа – она полностью делается вручную. Что в этой работе есть? Есть голова, руки, ноги – это все лепится из пластика, потом это все обжигается, красится масляными красками, шьется костюм, делаются аксессуары, которые тоже делаются вручную. Тут нет ни одной детали, которая была бы покупной. Даже если покупная, она декорируется руками художника».
   Полімерний пластик – матеріал нелегкий у роботі. Але саме він, каже художниця, дуже нагадує людську шкіру. А тому лялька виходить, наче жива. Талант і терпіння майстра, і ось вона – маленька людина із власним внутрішнім світом і характером. Очі – дзеркало душі. Але не меншої ваги у створенні образа набувають руки.
   Марина Зиміна, лялькових справ майстер: «Художнику сложнее всего или слепить, или нарисовать руки. Это такая неотъемлемая часть и для куклы выразительная. Всегда на работу очень интересно смотреть, когда есть какие-то пролепленные детали. Это и вены, и ногти...»
    Звідки бере натхнення, говорить Марина Зиміна, і сама не завжди розуміє. Її роботи – це її внутрішній світ: думки, фантазії, переживання, надії. Кожна лялька – наче дитина, єдина і неповторна. Однак у домі художниці фантазійні герої надовго не затримуються. Більшість робіт Марини – у приватних колекціях, чимало – за кордоном. Тішать вже інших людей. Але назавжди залишаються у серці майстрині.
    Марина Зиміна, лялькових справ майстер: «С куклами мне расставаться несложно. Когда я сотрудничаю с галереей, я не знаю тех людей – покупатели хотят остаться неизвестными. Они находят в этих работах что-то свое».
    Марина Зиміна – людина широкої душі і рідкісної професії. У світі налічується не більше 200 майстрів, для яких створення ляльок – справа усього життя. Проте опанувати настільки нелегке заняття, запевняє художниця, може кожен. Хоча б для душі. Ляльковий світ – він, наче реальний, тільки без фальші та лицемірства. Занурившись у нього, ніби потрапляєш у дитинство.

Євгенія Моторевська