На «постріздвяному» просторі панують святки. Як з’ясувалося, справа ця інтернаціональна, більше того у багатьох європейських народів вона має однакове коріння.
     Святки, або святі дні – це 12 днів від Різдва Христового до Хрещення Господнього. Вони здавна вважалися часом своєрідного лихоліття, коли новий рік тільки починається, і майбутнє здається темним і незрозумілим. Зі старослов’янської «святки» перекладається як «душі предків». Вірили, що саме у ці дні померлі пращури сходили на землю. Їх намагалися всіляко задобрити: готували характерні для поминальних трапез страви, а також розводили вогнища, аби ситі та обігріті родичі забезпечили удачу і благополуччя на увесь рік. Також святки славляться своїми традиціями – поєднанням християнських та язичеських обрядів.
     Тетяна Шапаренко, директор Дніпропетровського художнього музею: «Истоки многих святочных праздников народов Европы имеют единые корни. В IV веке нашей эры на территории греко-римского пространства первые дни января действительно отмечались, как январские календы. И в течение первых дней января люди ходили друг к другу в гости с песнями и с подарками. До Крещения происходят самые весёлые действа: это гадания, магические ритуалы… Девушки, молодые люди ищут себе пару – неким образом посредством гадания притягивают к себе суженого – ряженого или невесту».
    Недарма січневі святки мають дещо містичний характер. Особливо у «страшний» тиждень – перед Водохрещем. Люди освячували хату, обкурювали її ладаном, аби вберегтися від нечистої. У ці ж дні найбільше ворожать – від невинного кидання чобітка до коридорів із дзеркал зі свічками.
   Наталя Онищенко, українка, керівник фольклорно-обрядового театру «Родослав»: «В Україні всі свята – майже як всюди. Вони тільки відрізняються саме елементами дії. 6 числа починає носитися вечеря. Після вечері 7 числа рожествуємо. З 8-го по 12 починається Коляда – це коли співають колядки: це вже можна і колядувати, і рожествувати до 13-го. 13-го вранці хлопці, дівчата збираються, починають меланкувати. 14-го починається вже саме посівання. Треба бути дуже благосним, дуже чистим душею, добрим в характері. Не можна злитися, не можна ображатися, не можна скандалити – треба всіх за все простити. І все буде з Богом».
     Для росіянки Наталі Шумської святки – чарівний час.
    Наталя Шумська, росіянка: «Верю, что это действительно волшебно. Я думаю, что есть какое-то волшебство в этом».
     Від українських російські звичаї, як виявилося, трохи відрізняються.
     Наталя Шумська, росіянка: «6-го числа перед Рождеством девочки ходят у нас колядуют. А на утро ребята Христа славят, а не Рождествуют. На Старый Новый год 13-го числа женщины ходят поют, щедруют, а утром мужчины ходят квокчут и посевают».
    Анна Кулешова, єврейка: «Очень интересно всегда послушать о святках, очень интересно. Любая магия всегда привлекает людей любых концессий, тем более что такое понятие, как магия, в целом пошло из иудаизма».
    Народження Христа євреї відзначають, але такого поняття, як «святки», в їхніх традиціях немає. До речі, восени 2010-го вони зустріли п’ять тисяч сімсот сімдесят перший рік від створення людини. Колядок в іудеїв теж немає – вони співають молитви.
    Фрау Альвіна, німка: «Я, как немка, не знаю, что это такое – святки. Я понимаю, что это радостные праздники, но в Германии Рождество – семейный праздник».
    У Німеччині Різдво відзначають у грудні, 4 тижні до нього триває Адвент – очікування приходу Ісуса Христа на землю. Обов’язковий атрибут свята – адвент-кранс-вінок із чотирма свічками.
  Фрау Альвіна, німка: «Он сплетён из ветвей рождественского древа, символизирующего жизнь на земле, увит красивыми лентами – это радость жизни, и свечи, которые горят, – это свет Вифлеемской звезды, которая привела пастухов к месту рождения Иисуса».
    Магії та повір’ям фрау Альвіна не довіряє.
    Фрау Альвіна, німка: «Я только знаю, что если веришь в Бога и стараешься соблюдать его заповеди, то всё, что ты просишь, сбывается».
    Литовські звичаї від українських не відрізняються. Хіба що у Литві заведено запалювати свічку у вікні на Святвечір, усе інше – схоже.
    Альбертас Роже, литовець: «Похожи. Как видите, звезда в Украине, и в Литве звезда. Колядки и в Украине, и в Литве. И колядование…»
    Альбертас Роже у магію не вірить, чобітків, каже, не кидав. Хіба що зі стріхи солому витягав. Як загадаєш гаманець, а дістанеш довгу соломину, то рік проживеш у достатку.
    Альбертас Роже, литовець: «Конечно, нет, но это такая традиция – фольклор, который украшает нашу жизнь, даёт какой-то колорит святковый, и это всем нравится. Самое главное – радоваться, что Христос родился. И все его славят».

Аліна Щербина