Епідпоріг по грипу перевищено на 20 % – заявляють у головному управлінні охорони здоров’я Дніпропетровської області. Найбільший рівень захворюваності зафіксовано у Дніпродзержинську, Новомосковську, Жовтих Водах та в Синельниківському районі. Сприяє розповсюдженню вірусів тепла та сира погода. Крім грипу вона несе лихо іншого роду. Чи не кожного дня на водоймах області гинуть рибалки. З початку року в регіоні потонуло під льодом уже сім осіб, стільки ж врятували. Лише цього тижня у Дніпропетровську п‘ятьох зняли з крижини, МНСники кажуть: жодного тверезого. На Дніпрі людяно і тихо… Кажуть: не клює. Рибалка:«Наверное, очень мало рыбы, вот она и не ловится». Поки одні тихенько на самоті про природу думають, інші до поту на чолі тренуються, як тих натуралістів рятувати. Ніхто не спить. Служба іде. І генерал-лейтенант – також. Працівник МНС:«Я лично не рыбачу – я их спасаю». Навчання у розпалі. Оце так слід кричати, оце так бідолаху витягатимуть на плоту. Працівник МНС:«Нам везет только в том, что мы получили новую технику – это МАРС-700, который может двигаться по льду со скоростью 90 км/ч». Враховуючи, що у крижаній воді людина може триматися 10 хвилин, у навчаннях ніхто не постраждав. Одна біда: це чудо техніки – єдине у господарстві рятувальників області. Отже, якщо його і побачать потопаючі на інших водоймах, то, як у тому «Титаніку», запізно. Боротися з наслідками, а краще запобігти їм! Рятувальники самі, як ті рибалки, пішли на лід. Працівник МНС: «Уважаемые рыбаки, просьба покинуть лед во избежание несчастных случаев». Профілактична робота із попереджувальними закликами, щоправда, тільки розпочалася і майже одразу дала тріщину. Рибалка: «На дороге люди гибнут, и не меньше…» Ось тут і тріснуло... Лід тонкий, а байки, що ходять цією місцевістю, жахливі. Кажуть, тут в один день, було, потонуло троє. Серед них дитина. Її тіло під кригою так і не знайшли. Рибалка:«Его при этом спасатели искали 3-4 дня. Все измучились, замерзли водолазы. Так тело не смогли найти – течение очень большое. Подо льдом тело легкое, наверное, ещё в пуховике – очень далеко его унесло». Бажання встати і піти від біди подалі під час роздавання листівок та профілактичної бесіди ні в кого не виникло. Однак, кажуть, завзятий рибалка хоч раз, та все ж випробував на собі побічний ефект зимового відпочинку. І навряд, якщо вижив, від нього відмовився. У чому секрет такого тяжіння – чергове розслідування.
Рибалка: «А чего и не отдохнуть? Подышать свежим воздухом. На льду пить нельзя». Рибалка:«Пробурил буром луночку. Вот такой черпак – черпаком вычистил, потом опускаешь. На конце лески – мормышка. На мормышку цепляешь мотыля, опустил на дно. Ищешь дно. Вот если мормышка дна достигла, кивок сигнализирует». Рибалка:«Я в том году провалился под лед. Пока дошел до маршрутки, проклял всё на свете. Думал: никогда не пойду. Но на следующий день опять пошел. Это как наркотик». Рибалка: «А чего дома сидеть днями?» Рибалка:«Рыбаки – они самые грамотные у нас. Они же знают, когда выходить!»
