У цих дворах мешкають звичайні люди. Єдине, що вирізняє їх серед інших городян, – небайдужість. Вони ніколи не кинуть на землю сміття, не оминуть несправедливості та звикли покращувати світ навколо себе. 8 дитячих майданчиків – у нагороду за любов до свого будинку – переможцям міського конкурсу «Мій двір – мій під’їзд».
    Мешканці вулиці Янгеля своєю ініціативністю прославилися не один раз. Їм доводилося сосни захищати, проти сусіднього будівництва мітингувати… Марно…
    Олександра Опанасенко, мешканка вул. Янгеля: «Мы плакали здесь все. Белочки мотались – они не могли понять, где делся их дом».
  Нагорода за небайдужість – гойдалки для дітвори. Їх роздавали найактивнішим. Не тільки лемент зчиняй, а й роби щось сам – основне правило. Інакше тепер і не можна – переконаний Євген Миколайович.
   Євген Момот, мешканець вул. Янгеля: «Надо с большим уважением относиться ко всему, что тебя окружает».
    З власної ініціативи дядько годує колись розгублених білочок. Годівницю сам змайстрував, до того ж робив усе за наукою. За підказкою до університету ходив.
   Євген Момот, мешканець вул. Янгеля: «Для белочки целые орешки, для дятлика – колотые, и синички залетают утречком – завтракают. Дети здесь с удовольствием за всем этим наблюдают. А некоторые – выхожу – уже сорвали это всё».
   Різний клопіт в усіх мешканців: хто про тварин дбає, хто поливає квіти, привезені з дачі, хто збирає гроші, аби дах ремонтувати і лавки фарбувати.
Тетяна Бабенко, мешканка вул. Янгеля: «Мы купили толи два рулона, смолы и хотим всё покрыть, покрасить – краски купить. Сами своими силами».
    На що тепер спроможні ЖЕКи? Тільки гроші здирати. То вже кажуть в іншому дворі – на Запорізькому шосе. Так само визнаному найкращим. Під’їзди – зразкові.
   Мешканець Запорізького шосе: «Старшая всего дома краску давала, а сами красили».
   Марина Козарь, мешканка Запорізького шосе: «В нашем подъезде сделали ремонт: покрасили стены, побелили, остеклили окна, отремонтировали крышу, производилась замена труб».
    Старша по будинку – Олександра Василівна – до телебачення байдужа. Утім, добра слава про неї попереду біжить. Про будинок, що вона представляє, де він і який у кабінетах міського управління житлового господарства згадують миттю, без підготовки.
  Віталій Денисов, заступник начальника управління житлового господарства міськради: «Значит, это у нас девятиэтажный дом. Если не ошибаюсь, 12 подъездов».
   Щоразу нагадувати про себе і проблеми усього будинку – справа важка: бігаєш, аж поки пороги не зітруться. Від харизми голови комітету чи ініціативного активіста майже увесь добробут – не заперечує Віталій Денисов. Та ще треба, аби мешканці його підтримали.
  Валентина Тимофіївна, мешканка вул. Гладкова: «Сначала не очень воспринимали…»
   Двір на вулиці Гладкова визнали найкращим чотири роки тому. На виграну тисячу гривень тоді купили туї. Зараз можуть похвалитися власними знаряддями праці.
    Тарас, мешканець вул. Гладкова: «На общие деньги купили шланги – траву поливаем, газонокосилку, потому что стрижем её, лопаты, мётлы, краску. Всё, что надо… Они ж белят каждый год и бордюры, и деревья».
    До сусідніх дворів тепер і не заглядають. Відпочивають на власноруч зроблених лавках, під листям доглянутих дерев і світлом власноруч установлених ліхтарів. Наче усе, як деінде… І завтра буде новий день...

Наталя Світлова