Стан екології на Дніпропетровщині незадовільний. Ми живемо у промисловій зоні, буквально нашпигованій виробництвами, що забруднюють повітря, воду та ґрунт. Від радянських часів нам у спадок лишилися сховища радіоактивних відходів, залишки ракет та колишні уранові шахти. Ми досі захлинаємося у смітті і стихійних звалищах. Тож що змінилося за 2010 рік в екологічному стані області й міста, та чи зітхнемо із полегшенням у наступному?

Операція «Чисті ріки»

  Колись річка Самара була однією з найчистіших – тепер у ній не те що купатись, навіть вимити руки огидно. Сюди без будь-якого очищення зливають стоки більше 40 підприємств і великий житловий масив. Знезаражувати стічні води повинні очисні споруди колишнього м’ясокомбінату. Та вони, побудовані ще за царя Панька, зараз у напівзруйнованому стані.
   Сергій Петухов, мешканець ж/м Південний: «Очистные сооружения находятся в полном аварийном состоянии. Еще в 2004 году общественно-экологической экспертизой был сделан вывод, что очистные сооружения мясокомбината требуют капитального ремонта. Ситуация с каждым годом усугубляется».
   Мешканці житлового масиву Південний кілька років били на сполох, влаштовували мітинги, ходили на прийоми та писали листи. Екологічні служби надсилали відписки. Але жителям таки вдалося достукатись до свідомості міських чиновників. Про проблеми м’ясокомбінату заговорили і навіть виділи кошти.
   Іван Бондар, заступник начальника управління екології міської ради: «В цьому році розроблена проектно-кошторисна документація на колектор по Маршала Малиновського, очисні споруди ВАТ «М’ясокомбінат» На наступний рік передбачено будівництво колектору на суму 13,5 мільйонів гривень, і вони будуть завершені, і проблема буде вирішена».
   Не менш важливий та грандіозний проект – перекидання стоків з Придніпровська та Ігрені на очисні споруди Правобережжя. На будівництво насосної станції на вулиці Кольській з міського та обласного бюджетів пішло двадцять п’ять мільйонів гривень. Цей проект пролежав у летаргійному сні більше 18 років, нарешті ожив.
   Іван Бондар, заступник начальника управління екології міської ради: «Зараз завершені всі роботи, і вже очікується прийомка об’єкту десь у перших числах наступного року. Саме головне – відкривається дорога до будівництва і вкладення інвестицій в розвиток мікрорайону. Стан очисних споруд не давав цього робити».
   Утім, насосна станція вирішить проблему лише частково, адже очисні споруди водоканалу теж лишають багато бажати. Проте на їхню реконструкцію потрібно набагато більше коштів – тут досі працюють фільтри повоєнної доби.

Не захлинутися у смітті

   За кількістю сміття Дніпропетровськ попереду планети усієї: ми виробляємо 350 тисяч тонн побутового і 400 тисяч тонн будівельного на рік. Утім, мегаполіс досі не має ані власного полігона, ані переробного заводу. Частину відходів везуть на приватне звалище у Кулебівку, решту спалюють на знову ж таки приватному сміттєспалювальному заводі, отруюючи діоксинами довкілля.
    Володимир Гончаренко, голова громадської організації «За право громадян на екологічну безпеку»: «При сжигании этого мусора 30 % образуется шлаков – это высокотоксичные отходы. Их захоранивают прямо на территории завода. При этом ветровая эрозия – шлаки поднимаются и оседают на город, попадают в воду».
    Цього року нарешті заговорили про сміттєпереробні заводи, які обов’язкові у розвинених країнах. У 2011-му такі комплекси обіцяють побудувати і у Дніпропетровську – на їхнє створення заплановано дванадцять мільйонів гривень.
  Олександр Вілкул, голова облдержадміністрації: «По заказу облгосадминистрации разрабатываются проекты современных мусороперерабатывающих заводов. Новые заводы позволят снять нагрузку на окружающую среду и обеспечить качественную санитарную очистку населенных пунктов, и получить возобновляемые источники энерго- и ресурсоснабжения».
   Один з перших по області переробних комплексів з’явиться у Першотравенську. Утім, будівництво таких заводів – задоволення надто дороге (лік іде на десятки мільйонів євро). Чи втіляться проекти у життя, залежатиме від наявності інвесторів. Більш реальним зараз є створення паспортизованих муніципальних полігонів замість стихійних звалищ, яких в області більше чотирьохсот. На ці цілі у 2010-му виділили понад мільйон – добудували полігон у Юр’ївці, наступного року обіцяють іще 14 майданчиків.
    Сергій Косцов, заступник начальника управління ЖКГ облдержадміністрації: «С вводом в эксплуатацию этих полигонов ТБО, конечно, улучшится ситуация в целом. В области очень много свалок. Будем перевозить эти свалки на полигоны и захоранивать».

Вдихнути й не дихати

   Із чистим повітрям у Дніпропетровську іще гірше, ніж із сміттям. Мегаполіс буквально нашпигований шкідливими виробництвами. На передовій отруєння городян – Придніпровська ТЕС. Неозброєним оком видно, яке чисте повітря дістається нам від цього підприємства. Згідно з екологічною програмою, що, до речі, вже закінчується, теплова електростанція мала замінити фільтри і очисні споруди. Утім, обіцяти – ще не значить одружитись.
   Іван Бондар, заступник начальника управління екології міської ради: «На Придніпровській ТЕС, чесно кажучи, виконання заходів бажає бути кращим. Чинним законодавством не передбачені штрафні санкції чи відшкодування збитків, якщо підприємство не виконує заходи».
   У програмі на 2011-ий прописані зобов’язання ТЕС майже на чотириста мільйонів гривень. Екологічний ефект від такої реконструкції – кажуть у міськраді – зменшення викидів в атмосферу до шести тисяч тонн на рік. Виконання цих робіт тепер обіцяє контролювати область.
   Олександр Вілкул, голова облдержадміністрації: «До 2015-го уменьшить количество выбросов в атмосферу на треть с учетом роста производства. Облгосадминистрация жестко контролирует этот процесс, и невыполнение грозит предприятиям большими штрафами».

Стратегічний спадок

   Наступного року обіцяють вирішити проблему багатостраждального Павлограда, що сидить на пороховій діжці. Ракетне паливо, яке зберігається на Павлоградському хімзаводі, утилізують надто повільно. З 2008-го роботи були майже зупинені.
    Леонід Шиман, директор Павлоградського хімічного заводу: «На сегодняшний день недофинансирование программы, включая 2010 год, составляет порядка 285 миллионов гривень».
   Лише наприкінці 2010-го виділили кошти і нарешті розробили масштабну установку для розмиття ракетного палива з потужністю дві тисячі тонн на рік. Роботу обіцяють продовжити. Утім, це залежатиме від бюджету на 2011-ий.
   Цьогорічним «відкриттям» стала колишня уранова копальня біля села Довгієвка Софіївського району. За даними екологів, альфа- та бета-фон у цьому районі зашкалює. Попрацювали тут металошукачі – вони витягли з надр заховане там забруднене технологічне обладнання.
  Олексій Ведмідський, заступник голови громадської організації: «Максимально, что обнаружили наши приборы, – это было 2611 микрорентген в час. Но участки расположены очень мозаично, и буквально в метре от этой точки не наблюдалось такого».
   Офіційна комісія наявність радіації заперечила. Утім, про всяк випадок обіцяла підозрілу територію огородити та ще дослідити, адже поблизу шахти люди пасуть худобу, і гуляють діти.
    Катерина Харченко, в. о. прокурора Софіївського району: «Первоочередные меры, чтобы обезопасить население от вредного воздействия возможного, – провести радиационное обследование, о чем тоже сообщить населению».
    Отже, зрушення у вирішенні екологічних проблем усе-таки є. Утім, питань лишилось багато. Їхнє вирішення буде залежати, по-перше, від політичної волі, по-друге, від наявності фінансування (а це – бюджет на наступний рік). Єдине сподівання, аби 2011-ий був більш продуктивним, ніж минулий. Можливо, тоді в Дніпропетровщини з’явиться шанс на чисте довкілля.

Ірина Мороз